Розвиток системи велосипедного руху в структурі вулично-дорожньої мережі населеного пункту несе багато позитивних змін:
- покращується загальне здоров΄я мешканців;
- вирішується проблема їх малої рухомості та переважно сидячого способу життя;
- покращується екологічна ситуація в населеному пункті;
- зменшується кількість заторів на дорогах;
- створюються нові робочі місця;
- задовольняється потреба людей в організованих місцях для відпочинку.
Саме тому розвинені міста світу активно працюють над влаштуванням інфраструктури, комфортної для руху на велосипеді. Одним із обов'язкових засобів забезпечення комфортних умов є влаштування зручних покриттів велосипедних доріжок.
Проаналізувавши досвід різних країн світу, можна виділити наступні типи покриттів, які застосовуються найчастіше:
1. Асфальтобетон. Є поширеним типом покриття велодоріжок (рис. 1). Його застосовують як перевірений матеріал, технологія влаштування покриття з якого зручна і звична для дорожників. Процес виготовлення асфальтобетону також є налагодженим майже в усіх країнах світу, адже саме з нього влаштовують покриття більшості автомобільних доріг.
Рис. 1. Велосипедна доріжка з асфальтобетону
Цікавим є винахід російських дорожників, які вирішили використовувати гумову крихту, що не знайшла застосування для будівництва автодоріг, при будівництві велодоріжок. Введення її у асфальтобетон, по-перше, підвищує стійкість покриття до різких коливань температури в осінньо-весняний періоді і забезпечує гарне зчеплення, а по-друге значно здешевлює вартість велодоріжки та допомагає раціонально утилізувати відходи гуми і автошин.
2. Кольоровий асфальтобетон. Для велосипедних доріжок у країнах Європи все частіше застосовують саме такі покриття (рис. 2), що в багатьох випадках підвищує безпеку руху велосипедистів і поліпшує зовнішній вигляд велодоріжок. Для отримання кольорових асфальтобетонів необхідно забезпечити мінімальний вміст бітуму, тому що товсті шари бітуму на мінеральних частках надають суміші темний колір.
У Китаї в якості в'яжучого для кольорового асфальтобетону використовується смола – залишок від перегонки смолистих речовин. До смоли додається тунгове масло – речовина, що одержується при нагріванні тунгової деревини з добавкою хімічних речовин. Смола разом з тунговим маслом являє собою прозору в'язку речовину, що добре піддається фарбуванню.
Рис. 2. Велосипедна смуга з покриттям із кольорового асфальтобетону
Дорожній науково-дослідний інститут у Софії (Болгарія) розробив різні склади кольорового асфальтобетону яскравих забарвлень: червоного, рожевого, жовтого й блакитного. В якості заповнювача для такого бетону застосовуються білі мармурові або вапнякові висівки розміром до 5 мм і мармуровий або вапняковий мінеральний порошок – у випадку недостатньої кількості цих фракцій у мармурових висівках.
У ФРН відомі випадки виготовлення кольорового асфальтобетону із застосуванням звичайних бітумів у мінімально можливій кількості при збільшеній кількості порошкоподібного пігменту. Для забезпечення необхідної міцності нестачу бітуму компенсують введенням поверхнево-активних речовин.
Група «Shall» (США) розробила синтетичний бітум «Mexphalt», що дозволяє одержувати асфальтобетонні дорожні покриття жовтого, синіх, зелених, червоних, білих, жовтогарячого й багатьох інших кольорів при додаванні 1% барвного пігменту або без пігменту за рахунок використання природного кольору заповнювачів.
3. Покриття асфальту спеціальними емульсіями. Ще одним способом зробити асфальт кольоровим є покриття вже вкладеного шару асфальту спеціальними емульсіями (рис. 3).
Рис. 3. Велосипедні доріжки країн Європи, покриті акриловими емульсіями
Наприклад, у Європі широко застосовують акрилові емульсії, підсилені спеціальними добавками, пігментами і інертними речовинами. Після ретельного ущільнення з такою емульсією асфальтована поверхня стає довговічною і неслизькою навіть у мокрому стані.
4. Збірні покриття велосипедних доріжок дуже поширені у країнах Європи (рис. 4). Різноманітні елементи мощення виготовляються індустріальним способом у заводських умовах і тому вони є дешевим матеріалом для покриттів доріжок і майданчиків.
Рис. 4. Збірні покриття
Для влаштування збірних покриттів велосипедних доріжок і тротуарів застосовується цілий ряд елементів, різноманітних за формою, розмірами і кольором. Такі елементи можуть виготовлятися із цементного й силікатного бетонів, склошлакобетону, з кераміки й литих шлаків.
5. Монолітні бетонні покриття застосовують рідше, але криволінійні доріжки в садах і парках на невеликих ділянках зручно влаштовувати з покриття такого типу. З бетону легко створити криволінійні обриси доріжки, змінити її ширину, додати необхідну масштабність простору шляхом нанесення по поверхні малюнка. Завдяки цьому монолітний бетон знайшов широке застосування в комбінованих покриттях доріжок і майданчиків. Покриття з моноліту найчастіше є сполучним елементом між поверхнями з інших матеріалів. Основними недоліками є трудомісткість виконання робіт на місці будівництва, а також те, що покриття з моноліту, піддаючись руйнуванню, складно ремонтуються, у той час як плиткові, штучні покриття легко можуть бути змінені й відновлені.
6. Декоративний бетон. В Росії, наприклад, виготовляють декоративні покриття, що наносяться на бетон. Отримане покриття окрім естетичних (рис. 5) володіє ще й чудовими утилітарними якостями. Навідміну від асфальту і бетонної плитки такий бетон є стійким до агресивного середовища, витримує перепади температур від -50 до 50ºС, більше 300 циклів заморожування-відтавання, не ковзає під колесами, не вицвітає із часом. Декоративний бетон являє собою суміш стійких пігментів, в′яжучого і молотого наповнювача з кварцового піску чи граніту. Через дисперсність суміші підвищується щільність бетону, в ній виключаються мікропори. Такі бетони використовують для влаштування садово-паркових та велосипедних доріжок, спортивних майданчиків і т. ін.
Рис. 5. Покриття з декоративного бетону
7. Полімербетонне декоративно-захисне дорожнє покриття IMPRINT. Різні фірми по всій Європі пропонують влаштування такого покриття за технологією патентовласника фірми Prismo (Англія). Imprint – унікальний матеріал гарячого застосування, що виконує функції декоративного зносостійкого дорожнього покриття. Він являє собою модифіковану полімерами синтетичну бітумну основу, армовану металевою й скляною фіброю із включенням відсортованих гумових і гранітних заповнювачів.
За допомогою спеціально розроблених прес-форм після нанесення покриття йому можна надати вигляд цегляної кладки, кругляка, плитки, граніту тощо (рис. 6).
Рис. 6. Технологія влаштування покриття IMPRINT
Зараз це покриття використовується у Москві при виконанні міської програми «Соціальна інтеграція інвалідів і інших осіб з обмеженнями життєдіяльності міста Москви» у частині пристосування підземних пішохідних переходів для інвалідів по зору. В Європі таке покриття застосовують для оздоблення пішохідних і велосипедних доріжок.
8. Кольорові протислизькі покриття HFS. Фірма «CRAFCO»(США) розробляє саме такі покриття [6], в склад яких входить модифікована епоксидна смола із затверджувачем, кольоруючий компонент і високоміцний кам′яний матеріал певної фракції різної кольорової гами (рис. 7).
Рис. 7. Покриття HFS
9. Покриття із природного каменю для велодоріжок у садах і парках, на міських вулицях і площах – один із найдавніших видів покриттів. Це декоративний і недорогий тип покриття, що застосовується у містах і селищах Європи й Америки, особливо в місцевостях, де ведуться розробки кам′яної породи.
Покриття з каменю можуть бути надзвичайно різноманітні по фактурі поверхні, по малюнку, кольору і формі.
Рис.8. Грунтова велодоріжка у парковій зоні
10. Грунтове покриття (рис. 8) залишається найдешевшим способом влаштування велосипедних доріжок. Застосування м′якого гравію, щебеню, піску та інших ґрунтових матеріалів потребує особливо ретельного ущільнення і профілювання. Для забезпечення вчасного водовідведення потрібно збільшувати значення поздовжніх і поперечних ухилів на доріжках.
Отже, найпоширенішими типами покриття велосипедних доріжок є: асфальтобетони, кольорові асфальтобетони та асфальтобетони, покриті спеціальними емульсіями; збірні покриття; покриття з монолітного бетону; покриття на основі полімерів та покриття з природних матеріалів.
На вибір типу покриття велодоріжки має впливати місце її розташування, розрахункова інтенсивність руху по ній, вимоги до міцності, рівності та шорсткості покриття. Ці питання будуть розглядатися в подальших дослідженнях.
Л.В. Смілянець, член ГО "ВЕЛОПОЛТАВА"
